Інформаційна та матеріальна складові документа

2.1. Інформаційна складова документа

2.2. Матеріальна (фізична) складова документа

2.2.1. Форма матеріального носія інформації

2.3. Структура документа

2.3.1. Внутрішня структура документа

2.3.2. Зовнішня структура документа

2.1. Інформаційна складова документа

Документ створюється для збереження й передачі соціальної інформації в часі і/або просторі. Саме документ організує, систематизує інформацію, дає її у фіксованому виді.

У теорії інформації все різноманіття її форм прийнято поділяти на елементарну інформацію, що циркулює в неживій природі; біологічну, що циркулює в живій природі; соціальну, осмислену людським суспільством.

Соціальна інформація створюється й використовується соціумом.

Соціальна інформація – це засіб (форма) передача знань, емоцій і вольових впливів.

Соціальна інформація – явище складне, що розподіляється на види за різними принципами розподілу.

Першим принципом розподілу соціальної інформації є її соціальне призначення. З цього погляду інформація поділяється на масову і спеціальну. Масова інформація – соціальна, адресована всім членам суспільства. Інформація цього роду доступна будь-якій людині, тому вона називається масовою. Спеціальна інформація призначена окремим соціальним групам, зокрема, спеціалістам

Другий принцип розподілу заснований на засобі відбиття інформації людською свідомістю. Коли людина сприймає інформацію різного роду аналізаторами, вона розкодовує (відбиває) її головним мозком. Відповідно до цього інформація поділяється на логічну та естетичну.

Логічна інформація – результат пізнання й логічного осмислення законів природи, суспільства й мислення.

Естетична інформація – результат образно-асоціативного, переважно художньо-естетичного відбиття дійсності.

Третій принцип поділу базується на фізіологічних особливостях сприйняття інформації. Розрізняють такі види інформації:

візуальна

аудіальна

запахова

тактильна

смакова

2.2. Матеріальна (фізична) складова документа

Матеріальна складова документа – це його речовинна (фізична) сутність, форма документа, що забезпечує його спроможність берегти й передавати інформацію в просторі й часі.

Матеріальну складову документа визначає носій інформації – матеріальний об'єкт, спеціально створений людиною, за допомогою якого можна берегти й передавати інформацію.

2.2.1. Форма матеріального носія інформації

Носій інформації – матеріальний об'єкт, призначений для збереження й передачі інформації. Форма носія інформації – це спеціальна конструкція матеріального носія, що забезпечує виконання документом його основної функції, що робить його зручним для збереження й використання.

Кодекс – найбільш поширена форма книги, являє собою блок сфальцованних аркушів паперу (книга, брошура, журнал, атлас, альбом).

Картковий документ – це картка встановленого формату на цупкому матеріалі (листівка, календарик, мікрокарта, перфокарта, каталожна картка, мікрофіша).

Стрічковий документ виготовлений у вигляді суцільної смуги матеріалу із записом інформації (магнітна стрічка, кіно-, відео-, перфострічка, принтерна стрічка, діафільм, мікрофільм, фонограма).

Дисковий – документ у вигляді диска. Це носій інформації, що являє собою круглу пластинку, покриту шаром матеріалу, здатного запам'ятовувати й відтворювати інформацію.

Форма матеріального носія інформації постійно вдосконалюється. Поряд із традиційними формами документа (книга, газета, журнал) зростає вага мікрофільмів, кінофільмів, магнітних стрічок, а також нетрадиційних носіїв інформації, використання яких пов'язано із застосуванням сучасних технічних засобів (перфострічки, дискети, диски, компактні оптичні й відеодиски).

2.3. Структура документа

Структура документа – це сукупність компонентів, взаємозв’язки яких дають можливість функціонувати системі, а отже, ідентифікувати кожен вид і тип документа.

Структура документа – це скоординована безліччю компонентів, взаємозв'язку які дають йому можливість функціонувати як якоюсь цілісності (системі), дозволяють відрізнити книгу від журналу, грамплатівку від дискети, мікрофільм від кінофільму, перфокарту від географічної карти і т.п., тобто ідентифікувати кожен тип і вид документа.

2.3.1. Внутрішня структура документа

УВАГА! Внутрішня структура документа

Зовнішня структура документа – це його внутрішній базовий набір взаємозалежних елементів і частин, що дозволяють більш ефективно шукати, сприймати і використовувати інформацію, що міститься в ньому.

Склад внутрішніх структурних елементів і частин багато в чому визначається видом документа. Найбільше чітко внутрішня структура видна на прикладі видань – книг, часописів, газет.

Видання повинне містити такі елементи і частини:

елементи видання з вихідними данними;

зміст;

передмова;

вступна стаття;

основна частина (основний текст);

післямова;

допоміжні покажчики;

додаток.

Вихідні відомості – сукупність даних документа, призначених для його оформлення, бібліографічної обробки, систематичного обліку й інформування читачів.

До основних елементів вихідних відомостей відносяться такі: автор, заголовок (назва), надзаголовкові дані, підзаголовкові дані, анотація (реферат), місце і рік видання, видавництво.

Залежно від виду документа набір внутрішніх елементів та їх розташування можуть змінюватися.

2.3.2. Зовнішня структура документа

УВАГА! Зовнішня структура документа

Зовнішня структура документа (конструкція) – це його зовнішня форма, що дозволяє ідентифікувати його як вид документа.

До зовнішніх структурних елементів книжкових видань відносять обкладинку, суперобкладинку, оправлення, книжковий блок, форзац, титульний лист, корінець, шмуцтитул, колонтитул, авантитул, контртитул, колонцифру, футляр.
Особливості оформлення зовнішніх елементів документа залежать від його видових характеристик, цільового й читацького призначення, використовуваних матеріалів і технології виробництва.

Внутрішня структура документа – набір пов’язаних між собою частин та елементів, що дозволяють ефективно шукати, сприймати та використовувати інформацію.

До внутрішніх структурних елементів книжкових видань відносять вихідні дані, зміст, передмову, післямову, основну частину, допоміжні покажчики, додатки.