13.2. Книга як різновид документа
13.3. Структура книги
13.4. Апарат книги
Книга – це продукт матеріальної культури і духовного життя
суспільства, являє собою єдность літературного, наукового або практичного
змісту, що служить знаряддям для виховання або поширення певних відомостей.
УВАГА! Книга – найважливіше джерело інформації,
канал соціальної комунікації, основний різновид документа в складі фондів
бібліотек та інших документно-комунікаційних структур.
13.1.1. Рукописна книга
УВАГА! Історія книги поділяється на два періоди:
історія рукописної і друкованої книги. Межою між ними є винахід механічного тиражування
книг, що викликало революцію в технології їхнього виробництва й підвищив роль
друкованого видання соціальної комунікації.
В античному світі й у середні віки книги розмножували шляхом
переписування. У рукописній книзі текст і ілюстрації відтворені від руки, на
відміну від друкованої книги, відтворення якої здійснюється поліграфічним
способом.
Найважливішою подією в історії книги був винахід у І ст. у
Китаї паперу.
Винахідником паперу вважають Цай Луня. У китайських
літописах говориться про Цай Луня: «Він винайшов виробництво паперу, і слава
його живе дотепер...». З Китаю виробництво паперу прийшло в Корею, Японію,
Індію. У ХІІ ст. був завезений у Європу, але витиснув пергамент лише в ХІІІ-Х
ст.
Після винаходу друкарства рукописна книга збереглася й
існувала паралельно з друкованою аж до ХІХ ст. Це був манускрипт (лат. manus –
рука і scribo – пишу) – рукопис у вигляді окремих аркушів, сувою або кодексу.
Історія української рукописної книги належить до
періоду Стародавній Русі і має більш ніж 800-річний період розвитку.
У Києві, що поклав початок великій давньоруській державі,
при Софійському соборі вже в першій половині XI ст. діяв добре обладнаний,
оснащений необхідним корпусом книг великокнязівський скрипторий (майстерня
рукописних книг), з якого вийшли найдавніші, найбільш коштовні пам'ятники
давньоруської писемності – знамените Остромирово Євангеліє (1056-1057 роки) і
Збірник Святослава (1073 р.).
У цей час здійснений перехід від пергаменту до більш
дешевого й зручного матеріалу для письма – паперу, заміна урочистого уставу
напівуставом – почерком, розрахованим на прискорене письмо, значне розширення
географії рукописних центрів.
13.1.2. Історія друкованої книги
УВАГА! Історія друкованої книги бере свій
початок уже за кілька сотень років до Й.Гутенберга.
Найважливішою подією в історії книги є винахід
друкарства в Європі в XV ст., що стало можливим після винаходу Йоганном
Гутенбергом пристрою для виливання металевого шрифту в матрицях. Форма
складається з металевих літер, відбитки з яких одержували за допомогою ручного
друкованого верстата (преса).
Родоначальником російського й українського друкарства є Іван
Федоров. 19 квітня 1564 р. І.Федоров разом зі своїм другом П.Мстиславцем у
Москві почали складання першої датованої російської друкованої книги –
«Апостола», поклавши початок безперервної типографської традиції на Русі.
Розвиток персональної комп'ютерної техніки наблизив процес
випуску книги до пересічного користувача.
Книга – текстовий документ, тобто документ, велику
частину обсягу якого займає мовний (словесний) текст.
Книга – документ вербально-письмовий, зміст якого
обов'язково пов'язується з такою мовною системою, як мова, слово.
Книга – носій текстової, вербально-писемної інформації. До
її складу не включаються образотворчі, картографічні, нотні видання в тому
випадку, якщо основну їхню частину складає не словесний (мовний) текст, а
нотний, картографічний запис, зображення і т.ін.
Книга – документ, що читається людиною, безпосередньо
сприйманий, не потребує застосування яких-небудь технічних засобів.
Книга — документ візуальний, який сприймається людиною за
допомогою органів зору.
Книга – документ друкований, письмовий, виготовлений за
допомогою поліграфічних або інших засобів масового розмноження і призначений
для широкого поширення.
Книга – витвір друку, поліграфічний документ, створений
різними способами друку.
Книга – документ паперовий, тобто інформація зафіксована в
ньому на носії з паперу або його замінників.
Книга – блочно-кодексовий документ, тобто він складається з
паперових аркушів (а не стрічок або карток), з'єднаних один з одним у корінці.
Книга – документ неперіодичний, виходячи з ознаки
регулярності її виробництва та випуску в світ.
УВАГА! Об'єднати окремі елементи й компоненти книги в єдине
ціле покликана її конструкція (лат. constructio – складання,
побудова) – це будівля, пристрій, взаємне розташування її частин, елементів, що
визначає призначення, особливості книги як різновиду видання (різновиду
документа).
13.3.1. Внутрішні (структурні) елементи книги
Внутрішні (структурні) елементи книги розкривають
інформацію, що утримується в ній. До них відносяться: текст, ілюстрації і
декоративні прикраси.
Текст – головний елемент книги, що передає зміст книги,
семіотичну інформацію, зафіксовану за допомогою визначеної послідовності знаків
(найчастіше словесних), сприйманих візуально (виключення – книги для сліпих).
Ілюстрація (лат. illustratio – висвітлення, наочне
зображення) – графічне зображення у виданні, що пояснює або доповнює текст.
Декоративні елементи (прикраси) – це незмістовні зображення
– візерунки, орнаменти, віньєтки, емблеми і т.ін.
13.3.2. Зовнішні (композиційні) елементи книги
УВАГА! До елементів зовнішнього оформлення книги належать:
книжковий блок, обкладинка, перепліт, форзац, суперобкладинка, футляр,
манжетка.
Книжковий блок – комплект скріплених у корінці зошитів
або аркушів, що містить усі сторінки й комплектуючі деталі майбутнього видання,
призначений для покриття обкладинкою або для вставки в палітурну кришку.
Книжкова смуга – це площа сторінки, зайнята текстом або
зображенням. Поле – це друковані ділянки по периметру сторінки видання. Їх на
сторінці чотири: верхня, нижня, внутрішня й зовнішня).
Уся видавнича та поліграфічна продукція вимірюєтьсям в таких
аркушах:
Авторський аркуш – одиниця обсягу авторського твору. Один
авторський аркуш дорівнює 40 тис. друкованих знаків (включаючи букви, розділові
знаки, цифри, а також пробіли між словами).
Обліково-видавничий аркуш – одиниця обсягу видання, що
включає обсяг основного й додаткового текстів, вихідні дані, колонцифри,
колонтитули і т.ін., а також графічний матеріал.
Паперовий аркуш – це одиниця розрахунку кількості паперу на
видання. Вона залежить від формату та маси паперу.
Фізичний друкований аркуш – одиниця фізичного обсягу
друкованого видання. Він містить число сторінок, рівне знаменникові визначника
частки (1/8 частка – 8, 1/16 – 16 і т.ін.). Один паперовий аркуш містить два
фізичні паперові аркуші.
Умовний друкований аркуш – одиниця обсягу видання. Він
дорівнює площі 5400 см
паперового аркушу форматом 60x90 см.
Палітурка – міцне покриття з картону, пластмаси або
картонних сторінок, обтягнутих шкірою, тканиною, папером, що з'єднується з
книжковим блоком за допомогою форзаців і служить для захисту блоку від
ушкодження й забруднення, а також для первісної інформації про видання і як
елемент художнього оформлення.
Обкладинка – паперове покриття видання, не розраховане на
тривале зберігання, іноді захищене плівкою прозорого полімеру, що з'єднується з
книжковим блоком без форзаців.
Форзац – складений навпіл аркуш паперу або конструкція з
двох аркушів, з'єднаних смужкою тканини, що скріплюють перший зошит книжкового
блоку з передньою сторінкою політурки.
Суперобкладинка одягається на палітурку або основну
обкладинку, приклеєну до книжкового блоку, і тримається за допомогою клапанів –
широких відворотів, що згинаються на внутрішню сторону передньої й задньої
сторінок політурки або основної обкладинки.
Суперобкладинку рекламного або подарункового видання іноді
замінюють манжеткою – це обгортка, паперова смужка (стрічка) зі склеєними
кінцями, що закривають лише частину політурки.
Для забезпечення схоронності особливо коштовних книг їх
вміщують у футляр – картонну або пластмасову коробку спеціальної форми для
збереження книг.
Зовнішня й внутрішня форми видання тісно пов'язані зі
змістом книги, є складовою частиною її змісту.
Апарат книги – додаткові тексти, що включаються в неї, щоб
створити читачеві більш сприятливі умови для користування нею
(довідково-допоміжний апарат) і для кращого розуміння змісту
(науково-довідковий апарат).
Титульна сторінка – як правило, перший двосторінковий аркуш
книги, по лицьовій стороні якого розміщується необхідна для читача, продавця
книгарні, фахівця в галузі інформації, бібліотекаря, бібліографа інформація.
Вихідні дані – сукупність даних, що характеризують видання й
призначені для його оформлення, інформування споживачів, бібліографічної
обробки й статистичного обліку (містять інформацію про осіб, що брали участь у
створенні видання, заголовок, підзаголовні, вихідні й випускні дані, видавничу
анотацію, реферат і т.ін., розміщені на титулі, його звороті, кінцевій смузі,
на обкладинці або політурці, суперобкладинці).
Випускні дані – частина вихідних даних, що включає дату
здавання видавничого оригіналу в набір, дату підписання видання до друку,
формат паперу, частку аркуша, інші виробничі й техніко-економічні дані та ті,
що розміщені на кінцевій смузі видання або на звороті титульного аркушу.
Вихідні дані – частина вихідних відомостей (місце випуску
видання, назва видавництва або організації, що видає, рік випуску видання), що
вміщується в нижній частині титульного аркушу – на кінцевій сторінці або на
обкладинці (політурці) видання; в аркушевих виданнях – у середині нижнього поля
аркуша.
Зміст дає уявлення про склад книги, а також допомагає
читачеві знаходити його розділи, що зацікавили, і підрозділи, глави і
параграфи.
Колонтитул – довідковий текст над основним текстом смуги, що
вказує читачеві який, матеріал надрукований на сторінці (у збірнику – твір і
автор, у моновиданні – розділ і підрозділ твору, у словнику – слова або
початкові букви чи буква алфавіту і т.ін.).
Немає коментарів:
Дописати коментар