Принципи ІД

У результаті отримання і використання інформації виникають інформаційні відносини у політичній, економічній, культурній, соціальній, екологічній, науково-технічній, міжнародній сферах життєдіяльності людини, суспільних організацій і держави.

 Закон України Про інформацію визначає, що основними принципами інформаційних відносин є:

гарантованість права на інформацію;

відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

об'єктивність, вірогідність інформації;

повнота і точність інформації;

законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації [21].

Через інформаційні відносини, точніше, через їх упорядкування стосовно об’єкта зацікавленості, виникає інформаційна діяльність, яка згідно визначення Г.Старостенка є сукупністю системних основних і допоміжних процесів пошуку, збирання, аналізу, перетворення, зберігання, та поширення інформації [22]. Інформаційна діяльність є складовою суспільного виробництва, пов’язаного з підготовкою інформаційних продуктів і послуг, спрямованих на задоволення суспільних потреб.

Перераховані в законі принципи інформаційних відносин є загальними принципами, якими керуються суб’єкти цих відносин. Проте, Т.Гаман виділяє спеціальні принципи інформаційної діяльності, що, насамперед, пов’язані безпосередньо з принципами інформування – вихідними положеннями, що стосуються процесу використання інформації. До спеціальних принципів інформаційної діяльності Т.Гаман відносить такі:

принцип науковості інформації;

принцип своєчасності;

принцип змістової несуперечності інформації;

принцип адаптованості інформування;

принцип достатності інформування;

принцип формалізації інформування;

принцип документованості[1].

 Спеціальні принципи інформаційної діяльності

Принципи інформаційної діяльності	Характеристика принципу
Принцип науковості інформації	Передбачає: врахування об’єктивних вимог соціальних, політичних та економічних законів та закономірностей розвитку суспільства; накопичення знань та визначення тенденцій розвитку об’єкта управління; присутність повних, достовірних та науково оброблених масивів інформаційних даних; наявність спеціальних знань, освіти та кваліфікації у особи, яка займається інформаційною діяльністю
Принцип своєчасності	Відомо, що навіть оптимальна діяльність, розрахована на отримання найбільшого ефекту, може виявитися некорисною, якщо її результат отримати занадто пізно. Інформація тоді корисна, коли вона необхідна у конкретний момент, відповідний моментам формування, передавання, надходження, оброблення, прийняття управлінських рішень, оскільки вона застаріває
Принцип змістової несуперечності інформації	Цей принцип передбачає вирахування різних інформаційні потоків. При цьому визначальним фактором є відповідність інформаційного потоку з "центру" управління потокам, які надходять з "місцевих" джерел
Принцип адаптованості інформування	Фактор часу, який суттєво впливає на ІТЦ, диктує необхідність адаптації процесу інформування до можливостей оцінки та сприйняття такої інформації тими чи іншими суб’єктами інформаційної діяльності
Принцип достатності інформування	Він полягає у тому, що кожен суб’єкт інформаційної діяльності має отримувати чітко визначений обсяг інформації, який є достатнім для виконання в повному обсязі поставленого перед ним завдання.
Принцип формалізації інформування.	Деякі дії у сфері інформаційної діяльності, які мають типовий характер, можуть бути формалізовані, тобто прийматися за заздалегідь визначеним алгоритмом.
Принцип документованості інформування	Документована форма інформування допомагає в обробці, використанні та зберіганні відомостей, що мають значення для інформаційної діяльності.

Принцип науковості інформації. Передбачає: врахування об’єктивних вимог соціальних, політичних та економічних законів та закономірностей розвитку суспільства; накопичення знань та визначення тенденцій розвитку об’єкта управління; присутність повних, достовірних та науково оброблених масивів інформаційних даних; наявність спеціальних знань, освіти та кваліфікації у особи, яка займається інформаційною діяльністю [1].

Принцип своєчасності. Відомо, що навіть оптимальна діяльність, розрахована на отримання найбільшого ефекту, може виявитися некорисною, якщо її результат отримати занадто пізно. Інформація тоді корисна, коли вона необхідна у конкретний момент, відповідний моментам формування, передавання, надходження, оброблення, прийняття управлінських рішень, оскільки вона застаріває [1].

Принцип змістової несуперечності інформації. Цей принцип передбачає визначення різних інформаційних потоків. При цьому визначальним фактором є відповідність інформаційного потоку з "центру" управління потокам, які надходять з "місцевих" джерел [1].

Принцип адаптованості інформування. Фактор часу, який суттєво впливає на ІТЦ, диктує необхідність адаптації процесу інформування до можливостей оцінки та сприйняття такої інформації тими чи іншими суб’єктами інформаційної діяльності [1].

Принцип достатності інформування. Він полягає у тому, що кожен суб’єкт інформаційної діяльності має отримувати чітко визначений обсяг інформації, який є достатнім для виконання в повному обсязі поставленого перед ним завдання. Правильні рішення приймаються за умови, коли суб’єкт володіє повною та достовірною інформацією щодо проблеми, яка вирішується і може спрацювати таким чином результат вибору. Зменшення такого обсягу призведе до ризику посилення імовірності помилок в процесі діяльності, а надмірне збільшенні потоку інформації може призупинити процес, оскільки необхідно аналізувати та оцінювати великі масиви отриманих даних. Невизначеність (недостатність інформування) є, як правило, наслідком неможливості кількісно оцінити ймовірність можливих результатів. Найчастіше така ситуація складається у процесі вирішення нових, нетипових проблем, коли існують фактори настільки складні, що стосовно них неможливо отримати достатньо інформації. Невизначеність характерна і для деяких рішень, які доводиться приймати в швидкозмінних ситуаціях. У зазначеній ситуації суб’єкту інформаційної діяльності доцільно спробувати отримати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему з метою зменшення її новизни чи складності, що дає можливість оцінити суб’єктивну, передбачувану ймовірність можливих результатів, або за браком часу чи засобів збору додаткової інформації спиратися на минулий досвід та інтуїцію [1].

Принцип формалізації інформування. Деякі дії у сфері інформаційної діяльності, які мають типовий характер, можуть бути формалізовані, тобто прийматися за заздалегідь визначеним алгоритмом. Іншими словами, існує форма отримання та використання інформації, що допомагає здебільшого за умови використання різноманітних технологічно-інформаційних чинників (програмного забезпечення) приймати формалізовані рішення – як результат виконання раніше визначеної послідовності дій. Формалізація інформаційної діяльності підвищує її ефективність внаслідок зниження ймовірності помилки та економії часу [1].

Принцип документованості інформування. Документована форма інформування допомагає в обробці, використанні та зберіганні відомостей, що мають значення для інформаційної діяльності [1].

До загальних принципів інформаційної діяльності С.Кулицький відносить принципи:

інструментальності;

трансляційності інформації;

синдикативності інформації;

скомпенсованості асиметричної інформації [11].

Принцип інструментальності інформації полягає у тому, що інформація у сфері інформаційної діяльності має бути суттєвою для виконання певних дій у тій галузі, для якої виконуються ці дії [11].

Принцип трансляційності інформації  С.Кулицький вбачає у тому, що інформація у сфері інформаційної діяльності використовується в першу чергу для передачі критеріїв оцінювання та програм діяльності [11].

Принцип синдикативності інформації передбачає, що інформація  сприяє об’єднанню особистісних якостей суб’єкта, який вирішує певні соціальні проблеми. Отже така інформація, на думку вченого, сприяє не тільки трансляції інформації від джерела до суб’єкта оцінки, а й, враховуючи її "наочність", містить у собі найбільшу кількість оціночних критеріїв і навіть цілі програми оцінки. Вступаючи у взаємодію з психологічними стереотипами суб’єкта оцінки, вона сприяє синдикації (об’єднанню) відомостей про певні обставини, події та знаходить своє втілення в певних діях. Особа фактично стає безпосереднім свідком відображених у такій інформації подій і, застосовуючи свою уяву, шляхом розумової діяльності, керуючись критеріями належності, допустимості, достатності, достовірності, здійснює їх оцінку. Наочність демонстрації інформації призводить до формування особистого переконання і більш чіткого усвідомлення характеру необхідних дій [11].

Принцип скомпенсованості асиметричної інформації означає, що практично неможливою стає ситуація, коли у суб’єктів інформаційної діяльності є доступ до вичерпних обсягів інформації щодо окремого явища, яке стало предметом впливу. При цьому важливо врахувати таке положення: недостатність рівня поінформованості джерел "центральних" органів  має компенсуватись інформацією, отриманою з джерел "місцевого" походження [11].

Таким чином, практичне застосування зазначених принципів у процесі здійснення інформаційної діяльності дозволить ефективно конструювати системи інформаційного забезпечення усіх сфер суспільного життя України та сприятиме формуванню певних принципових норм, що забезпечать успішність інформатизації держави та формування її інформаційного простору.