10.2. Наукове видання
10.3. Науково-популярне видання
10.4. Виробниче видання
10.5. Навчальне видання
10.6. Суспільно-політичне видання
10.7. Загальна характеристика довідкового видання
10.8. Енциклопедичні видання
10.9. Словники та довідники
Основну частину видань складають текстові видання,
зміст яких передається знаками природної мови. Їх основу складає словесний
(мовний, літературний) текст, що складається з фраз і слів.
Серед класифікаційних ознак текстових видань особливе місце
займає цільове призначення й читацька адреса, які в єдності з характером
викладу тексту (тобто жанром) дають можливість визначати різні типи видань.
Серед них: офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче та ін.
Офіційне – це видання, що публікується від імені державних
органів, установ, відомств або громадських організацій, що містить матеріали
нормативного або директивного характеру.
До офіційних видань належать видання Конституції, законів,
указів, ухвал, розпоряджень, рішень, циркулярів, програм, статутів, інструкцій,
методичних вказівок, прейскурантів, а також стандартів, нормативів і норм.
Функціональне призначення офіційних видань –
уводити в дію і поширювати встановлені, тобто затверджені відповідними
органами, норми, вимоги й правила у сфері суспільного життя, науки, культури,
виробництва і т.ін. Більшість з них, як правило, має обов'язковий характер,
тобто юридичну силу.
З урахуванням вищевикладених ознак виділяють такі види
офіційних видань: нормативно-правові; нормативні видання зі стандартизації і
нормативно-інструктивні видання.
Для офіційних видань характерний компактний набір (вживання
шрифтів дрібних кеглів), невеликі береги, дробова рубрикація тексту. Часто
застосовуються двосторонні поточні колонтитули. Переважають брошури з м'якою
обкладинкою, віддруковані на дешевих ґатунках паперу. Проте деякі видання
виготовляються з дорогих ґатунків паперу, покриваються тканинною палітуркою і
золотим тисненням. Так часто видають Конституцію (основний закон) держави.
Наукове видання (НВ) містить результати теоретичних або
експериментальних досліджень, а також науково підготовлені до публікації
пам'ятники культури, історичні документи й літературні тексти.
Головною функцією сучасних НВ є документне забезпечення
науковою інформацією різних сфер діяльності суспільства: науки, виробництва,
освіти, культури, управління.
За характером інформації, співвідношенням теоретичного
й емпіричного матеріалу НВ поділяються на два підвиди: науково-дослідні
видання й джерелознавчі видання (пам'ятники історії й культури).
Науково-дослідне видання призначене для наукової роботи й
містить теоретичні або експериментальні дані (відомості).
Джерелознавче видання класичних творів, документів, архівних
матеріалів тощо. відрізняється особливою ретельністю підготовки тексту до
публікації і розгалуженим науково-довідковим аппаратом.
За додатковим цільовим призначенням і специфікою
інформації науково-дослідні видання розподіляються на такі підвиди:
монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей наукової
конференції, матеріали конференції, збірник наукових праць.
Носіями наукової інформації є не не лише наукові видання,
але й неопубліковані (дисертація, звіт про науково-дослідну і
дослідно-конструкторську роботу, депонований рукопис, інформаційний листок,
рукопис перекладу) й непубліковані документи (звіт про закордонні відрядження,
протокол випробувань виробів і матеріалів), а також документи на нетрадиційних
носіях інформації (мікрофільм, мікрофіша, магнітна плівка, диск, дискета,
відеодиск і т.ін.).
Науково-популярне видання (НПВ) – видання, що містить
відомості про теоретичні або експериментальні дослідження в галузі науки,
культури й техніки, викладені у формі, доступній читачу-неспеціалісту.
Цільове призначення НПВ – поширення і пропаганда
наукових та інших спеціальних знань в галузі області науки, техніки,
виробництва, зокрема їх історії. Вони містять відомості наукового або
прикладного характеру, але не в усьому обсязі, а тільки у вигляді загальних
законів, понять, висновків, знання яких необхідне суспільству в цілому.
За читацькою адресою НПВ розподіляються на видання,
розраховані: 1) на масового читача; 2) на осіб, які не є фахівцями в даній
галузі; 3) на фахівців, що працюють в суміжних областях науки; 4) на практичних
працівників, що хочуть застосовувати результати наукових досліджень у своїй
професійній діяльності.
Серед НПВ найбільш поширені науково-популярні монографії,
нариси, тематичні збірники, серії, вибрані твори, огляди, енциклопедії.
НПВ, як правило, є малим за обсягом виданням з великою
кількістю ілюстрацій. Серед них великий відсоток брошур. У книгах з природних і
прикладних наук як ілюстрації нерідко застосовується карикатура – малюнок, у
якому в гумористичній формі зображаються різні явища й процеси. НПВ виходять в
основному в сюжетно-шрифтових багатобарвних обкладинках.
Виробниче видання (ВВ) призначене для використання у сфері
виробництва й інших галузей практичної діяльності, містить матеріали прикладного
характеру, розраховані на фахівців різної кваліфікації.
Цільове призначення ВВ – забезпечення інформацією
всіх сфер практичної діяльності, зокрема виробництва.
Залежно від широти охоплення матеріалу ВВ можуть
розподілятися на видання:
за фахом або професією в цілому;
за окремими напрямками або темами професійної діяльності.
За цільовим призначенням і характером інформації виділяють
такі види ВВ: науково-виробниче, виробничо-практичне, нормативне
виробничо-практичне, виробничо-практичне для любителів.
Залежно від широти охоплення матеріалу ВПВ можуть
розподілятися на такі групи видань: технологія виробництва; організація й
економіка виробництва; устаткування; охорона праці й техніка безпеки; обмін
передовим досвідом.
Книги про наукові досягнення, що мають прикладне значення, і
про поширення передового досвіду видаються в середніх форматах, пам'ятки – у
малих форматах 84x108/32 і навіть 84x108/64. Ілюстрації у виробничо-практичних
виданнях застосовуються, в основному, однокольорові, штрихові. Найчастіше – це креслення,
схеми, технічні малюнки. Видаються виробничо-практичні видання в обкладинках із
шрифтовим оформленням.
Навчальне видання (НВ) містить систематизовані відомості
наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення і
викладання, і розраховане на учнів різного віку й ступеня навчання.
Цільове призначення навчальних видань – забезпечення
процесу навчання, сприяння засвоєнню знань в умовах певної системи освіти,
підготовки й перепідготовки кадрів. Вони частково виконують також виховну
функцію.
За читацьким призначенням вони поділяються на три
основні групи: для загальноосвітньої школи (початкової і старшої школи), вищої
школи I-II (середні спеціальні заклади), III і IV рівнів акредитації (вищі
навчальні заклади).
За роллю в навчальному процесі виділяють наступні
підвиди НВ: 1) підручники; 2) навчальні посібники; 3) практикуми; 4)
програмно-методичні видання.
Оформлення навчальних видань залежить від того, для якого
типу навчальних закладів вони призначені й до якого виду належать. У
підручниках і практикумах для загальноосвітньої школи застосовуються шрифти
різноманітного кегля – від кг 16-14 в книгах 1-4 кл., до кг 10 у книгах для
старших класів. Система рубрикації в них відрізняється поділом і графічною
яскравістю. Застосовується велика кількість різноманітних внутрішніх виділень,
зокрема шрифтових набірних, колірних. У навчальних виданнях для
загальноосвітньої школи ілюстрації займають до 20% площі набору, для старших
класів – 12-15%. Ілюстрації часто даються і на палітурках, і на форзацах.
Переважають багатоколірні ілюстрації.
Суспільно-політичне – це видання суспільно-політичної
тематики. У масово-політичному виданні агітаційно-пропагандистського й
виховного характеру інформація викладена у формі, доступній широкому колу
читачів.
Книжкові видання випускаються найчастіше в обкладинках.
Ілюстрацій у них небагато – до 2% площі набору. Найчастіше як ілюстративний
матеріал використовуються фотографії. У їх обсязі велике місце займають
аркушеві видання. Крім того, велика частина газет за своїм змістом і завданням
належать до масово-політичних видань.
Довідкове видання (ДВ) містить короткі відомості наукового,
агітаційно-пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформлені й
розташовані в порядку, зручному для їх швидкого знаходження, не призначені для
суцільного читання.
ДВ – видання, як правило, великі за обсягом, що нерідко
складаються з кількох томів. Ці видання виходять в різноманітних форматах, від
найменших (60x84/32) до найбільших (84x108/8). ДВ видають у міцних палітурках,
найчастіше в цільнокритих тканинних, іноді – пластмасових. Друкують їх на
міцному й разом з тим тонкому паперу.
За функціональним призначенням і характером інформації ДВ
прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичні видання, словники й довідники.
Енциклопедія – довідкове видання, що містить в узагальненому
вигляді основні відомості з однієї або кількох галузей знань і практичної
діяльності, викладені у вигляді коротких статей, розташованих в алфавітному або
систематичному порядку.
Цільове призначення енциклопедій – тлумачення слів і
повідомлення відомостей за суттю питання.
Енциклопедія може бути однотомним або багатотомним виданням.
Енциклопедія може бути однотомним або багатотомним виданням.
УВАГА! Залежно від кола включених відомостей розрізняють
такі види енциклопедій: універсальнуенциклопедію (БСЭ, УРЕ); спеціалізовану (галузеву)
енциклопедію («Економічна енциклопедія», «Філософська енциклопедія»); регіональну (універсальну
або спеціалізовану) енциклопедію («Азія», «Африка», «Латинська Америка»).
Енциклопедичний словник – енциклопедія, матеріал у якій
розташований в алфавітному порядку. Це однотомне, зрідка багатотомне довідкове
видання, що містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї або усіх
галузей знань або практичної діяльності, викладені у вигляді коротких статей,
не супроводжувані списками літератури («Радянський енциклопедичний словник»,
«Енциклопедичний словник юного хіміка», «Книгознавство. Енциклопедичний
словник» тощо).
Універсальна енциклопедія – це однотомне чи багатотомне
довідкове видання, що містить в узагальненому виді основні відомості з усіх
галузей знань і практичної діяльності, викладені у виді коротких статей,
розташованих в алфавітному чи систематичному порядку.
В енциклопедіях публікуються статті-довідки, статті-огляди,
статті-тлумачення. У статтях перших двох типів зустрічається багато згадувань
творів друку, до них додаються списки основної літератури з теми статті. Таким
чином, в енциклопедіях міститься значний обсяг бібліографічної інформації, вони
широко використовуються не тільки з метою фактографічного, але й
бібліографічного пошуку.
Спеціальні енциклопедичні видання
Поняття «спеціальні» поєднує галузеві й спеціалізовані за
якою-небудь ознакою енциклопедії й енциклопедичні видання.
Галузеві енциклопедії залежно від цільового й читацького
призначення іноді утворюють галузеві системи, що складаються з великих
(повних), малих, популярних енциклопедій і щорічників. Приклад такої системи:
«Велика медична енциклопедія» (ВМЕ) - 3-є видання, «Щорічники ВМЕ», «Мала
медична енциклопедія», «Популярна медична енциклопедія».
Галузеві й тематичні енциклопедії та енциклопедичні словники
мають конкретне цільове й читацьке призначення й тому відносяться до числа тих
спеціалізованих довідкових видань, що повинні бути представлені в ДБФ галузевих
відділів УНБ, у філіях ЦБК, що мають читачів – фахівців у даній галузі, у ДБФ
спеціальних наукових і науково-технічних бібліотек. Галузеві енциклопедії,
призначені для більш широкого кола читачів, включаються в ДБФ бібліографічного
відділу.
10.9.1.Словник
Словник – довідкове видання, що містить упорядкований
перелік мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків),
забезпечених довідковими даними, що відносяться до них.
УВАГА! Словники виконують дві найважливіші
функції: інформативну (через слово вони передають знання найкоротшим
шляхом) і нормативну (фіксуючи знання й уживання слова, сприяють
удосконаленню, уніфікації мови, подають норми слововживання).
За мовою опису розрізняють одномовні, дво- й
багатомовні.За характером інформації словники поділяються на дві великі
групи: термінологічні й лінгвістичні.
За широтою охоплення відомостей термінологічні словники
поділяються на:
міжгалузеві («Термінологічний словник у бібліотечній справі
і суміжних науках» та ін.);
галузеві («Бібліотечна справа. Термінологічний словник»,
«Інформатика. Короткий термінологічний словник» тощо).;
вузькогалузеві («Словник менеджера» та ін.);
тематичні.
За обсягом інформації термінологічні словники
розподіляють на тлумачні (що пояснюють значення слів) і такі, що не містять
тлумачень.
За хронологічним охопленням виділяють історичні й
словники сучасної термінології.
За функціональним призначенням розрізняють такі
різновиди термінологічних словників: наукові (галузі, що відображають
термінологію, з максимально можливою повнотою); нормативні (що відображають
термінологію певної галузі в межах її професійного застосування) і
науково-популярні словники (що відображають термінологію соціальних наук для
широких кіл споживачів).
За цільовим призначенням виділяють наукові, нормативні,
навчальні й популярні лінгвістичні словники.
За змістом вони можуть бути тлумачними, орфографічними,
орфоепічними, синонімів, антонімів, морфемними, двомовними тощо.
За мовою опису лінгвістичні словники можуть бути
одномовними, дво- і багатомовними. Серед дво- і багатомовних словників найбільш
поширені перекладні словники.
За структурою традиційною формою організації словників
є алфавітна система розташування слів, рідше – тематична.
Залежно від функціонального призначення словника
визначаються і його конструктивні ознаки: формат (середній або кишеньковий),
наявність ілюстрацій (у лінгвокраїнознавчих словниках, розмовниках) тощо.
10.9.2. Довідник
Довідник – видання, що носить прикладний, практичний
характер, що має довідкову систематичну структуру або побудоване за алфавітом
заголовків статей.
За цільовим призначенням розрізняють: науковий,
масово-політичний, виробничо-практичний, навчальний, популярний і побутовий
довідники.
За широтою охоплення інформації довідники поділяють на
дві групи: комплексні – ті, що містять відомості з окремого розділу галузі або
з усієї галузі в цілому, або інформацію міжгалузевого характеру.
За структурою основного тексту виділяють: алфавітні,
систематичні, номерні й хронологічні довідники.
Немає коментарів:
Дописати коментар